Незвичний арт-терапевтичний урок малювання
Весна продовжує нагадувати про себе навіть своїм майже теплим дощиком. А працівники бібліотеки-студії ДіМ, як арт-терапевтичного центр, продовжують своє знайомство з бібліотекою для родин, які зараз вимушені, втікаючи від війни, проживати у Луцьку. Сьогодні незвичний арт – терапевтичий урок малювання провела для дітей дівчинка Аня Заброда з міста Буча. Вона разом з мамою і сестричкою, записавшись до бібліотеки, відвідали мистецьку кімнату і дівчинка сама виявила бажання провести свій перший майстер-клас саме в Луцьку і саме у бібліотеці! ЇЇ підтримав перед початком заняття в онлайн-розмові відомий художник Микола Волошин, давши їй корисні поради. На зустріч завітало більше 15 діток різного віку – від 5 років і до 12 і не тільки з нашого міста, а й з Харкова, Києва, Ірпіня. Темою заняття Ана вибрала малювання дерева, на якому оселились птахи. Адже саме сьогодні Всесвітній День птахів!
Юля Аркушин, бібліотекар та координатор проєкту для надання підтримки внутрішньо переміщеним дітям та підліткам від програми «Єднання заради дії» підготувала відео-розповідь про різні види птахів, які населяють нашу Землю, про їх користь. В ролі «вчителя малювання», Аня розповіла дітям про те, як і з чого варто починати малювати дерево та птахів. А далі розпочалась індивідуальна бурхлива творчість кожного із учасників. Дерева були осіннього, весняного та осіннього стану, але всі вони мали своїх жителів – птахів. В когось це горобець, в когось синичка, в когось навіть папуга, в кого ластівка. Аня, як справжній вчитель, підходила до діток і допомагали їм у вирішення їх творчих питань.
Атмосфера у залі бібліотеки панувала натхненна, яку підсилювали звуки лісу, співу пташок, що поки линули з телевізора. Подякувавши маленькій вчительці Ані Заброді за урок малювання, діти перейшли до кімнати, де їх чекала заняття з пісочної анімації, до якого активно долучились всі діти. Кенетичний пісок, вигравав різними кольорами і це давало можливість дітям створювати сині картини водного світу, червоні вогні вулканів, зелені кольори лісу і рожеві кольори своїх мрій. Якщо вже діти, такі як Аня, переживши жахіття війни, вміють і хочуть відтворювати красу в малюнках, значить ми дорослі маємо ще більше вірити в те, що цю красу, спів пташок, дотик теплого живого піску вже не буде мрією, а нашою реальністю, за яку воюють наші солдати!